2. Будь-яка війна символами – це набагато глибше і серйозніше, ніж усяка інша. Бо це війна світоглядів, переконань, мети та завдань нації і людини. Все видиме, знаємо, залежить від невидимого. Логічно, що країна вступила у гострий антагонізм між націоналізмом і комунізмом, між націоналізмом і лібералізмом, між націоналізмом і пофігізмом. Усі попередні влади в особах ялових, пострадянських президентів і таких самих біля них "еліт" насправді методично готували це протистояння, яке покликане народити вогонь чистої української нації. Саме у горнилі ВО "Свобода" кується ця нація, і сьогоднішнє протистояння у Львові та Івано-Франківську між минулим і майбутнім найяскравіше це продемонструвало.

3. Народилося нове бандерівське покоління, від якого так сатаніє чинна влада, московські прихвосні типу "Родіни – Уродіни", "Русского единства" (хоч руські – це насправді українці…). У своєму остервенінні вони настільки безсилі і нікчемні, що мусіли, як ті злодії, десь там під Львовом в автобусах, наче у кущах, очікувати, аби їх, виродків темного минулого, у супроводі керованих міліціянтів доправили на Марсове поле. Направду, на поле. Бо серед гущі вільних людей їм не місце. Кількахвилинне розгортання їхнього святилища сатани у їхніх власних очах викликало неабияку екстазу. Ну що ще треба нещасному: червону шмату, на яку навіть бик адекватно реагує!!! Їхнє безсилля таке потворне, що навіть без поблажливої згоди ВО "Свобода" не могли вони виїхати своїми автобусами у морок приреченого на ідіотизм життя.

4. Що зоставили нас ці дегенерати? Певність себе, готовність до найрізноманітніших форм боротьби, аби захистити свою, Богом дану батьківщину від новітніх московських орд, власних яничарів типу цимбалюка, ліберастів та хрунів, що закликають до єдности Бога з Сатаною…

5. У трагікомедії червоного полотнища не обійшлося і без біблійної колізії про Пилата. Янукович начебто вмив руки, не підписавши закону про вивішування "знамені пабєди"…

6. Найважливіше – це учасники кривавої бойні, розв'язаної Гітлером – Сталіним. З якими почуттями вони дожили до сьогоднішнього логічного протистояння? Мій науковий керівник, професор Михайло Худаш, минулого тижня ще встиг, перед учорашнім інсультом, зі слізьми на очах та скорботою і печаллю у голосі сказати: "Хіба можна у цей день думати про щось інше, як лиш про врятоване Богом твоє життя… Подяка Йому за це".

Дивно мені, чому всі як один ветерани-визволителі з центральних каналів говорять до мене мовою окупанта?

Отож, усе на своєму місці. "Свобода" – єдина політична сила, що демонструє найвищу політичну гідність, зрілість та чин. Партія регіонів, комуністи та інша коаліційна потороча – адепти колоніяльного режиму, раби "з кокардою на лобі, лакеї в золотів оздобі". І треті: ні рибо, ні м'ясо; ні босі, ні взуті; ні хлопи, ані баби – для них бо закриті слова Господа: "Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, то від лихого".

Ірина Фаріон