Влада прагне одночасно продемонструвати силу команди Віктора Януковича, позбавити найрейтинговішого опозиційного політика Юлію Тимошенко можливості брати участь у парламентських виборах 2012 року та поступово маргіналізувати одного із топових політичних гравців, а також спробувати натиснути на Росію задля перегляду газових угод, які укладалися з нею за часів прем’єрства Тимошенко
У свою чергу, арешт Тимошенко «за погану поведінку» схожий на розвідку боєм, що мала виявити реакцію як міжнародної спільноти, так і всередині країни на можливе ув’язнення опозиціонерки уже за злочини, які їй інкримінують. Оцінка результатів залежить від точки зору; не виключено, що влада вважає, що розвідка боєм пройшла успішно. Однак одним із її результатів став, певно, неочікуваний владою процес: надто агресивне поводження із лідеркою БЮТ замість її ізоляції та подальшого розмноження дрібних опозицій, "бійки за Юліну спадщину", може привести до протилежного. Щоправда, заявлене об’єднання опозиції поки залишається декларативним, а громадські заходи поки не надто вражають. У найближчі тижні з’ясується, чи здатна українська опозиція справді адекватно відповісти на виклик, кинутий владою.
Прорахунок влади
Опитані Тижнем політичні експерти рішення відправити Тимошенко за ґрати називаються серйозним політичним прорахунком регіоналів, яких поки що рятує стара хвороба опозиції – неспроможність запропонувати незадоволеним владою, кількість яких за даними соціологів постійно зростає, нічого крім гасла «свободу Юлі».
«Це якась змова влади і Тимошенко щодо її піару. У Лівії гинуть люди, в Ізраїлі страйк, а таке враження, що цих подій взагалі не існує, є лише одна Тимошенко. Коли журналісти у сотий раз запитають мене про Юлю, я скажу: вона вже виграла наступні президентські вибори», - жартуючи пояснює кореспонденту Тижня наслідкиситуації для влади радник президента, політолог Дмитро Видрін.
«Цим арештом влада натиснула на спусковий гачок політичної кризи, яка може завершитись або у 2012 ближче до парламентських виборів або у 2015 році під час президентських виборів. Це не означає, що вже сьогодні можливі масові мітинги на захист Тимошенко, та криза режиму Кучми також почалася набагато раніше 2004 року. Джерелом цієї кризи є незадоволення реформами, які проводяться, моделлю економіки. Але сьогодні ці настрої отримали форму вираження, лідера та символ боротьби проти нинішнього політичного режиму», - стверджує політолог Вадим Карасьов. «Арешти опонентів ефективні, коли влада користується підтримкою більшості суспільства, навіть якщо ці арешти сумнівні, недемократичні. Але якщо у влади рейтинг 15 %, а решта 85% - потенційно незадоволені її політикою, непопулярними рішеннями вона консолідує їх проти себе, а з арештованого опонента робить безальтернативного лідера», - наголошує експерт.
Спроби порозуміння та старі граблі
Після того, як Юлію Володимирівну замкнули в СІЗО, практично бездіяльні лідери роздрібнених опозиційних партій раптом почали демонструвати ознаки порозуміння. Замість аргументів, які мали довести, хто із них найопозиційніший, та звинувачень у бік колег із опозиційного табору, заговорили про спільну загрозу існування політичної конкуренції в країні.
Із вимогами звільнити Тимошенко зокрема виступили «Фронту змін» Арсенія Яценюка, «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, ВО «Свобода» та «Наша Україна», які раніше ставились до діяльності Тимошенко досить критично та не поспішали формувати з нею альянси. Спільно з «Батьківщиною» вони увійшли до новосформованого Комітету з опору диктатурі. Прапори нових союзників Тимошенко з’явилися і в наметовому містечку.
Тепер опоненти режиму Януковича намагаються виробити стратегію подальших дій.
«Ми звернулись у всі обласні та місцеві ради, щоб вони прийняли на сесіях рішення, ми звернулися до всіх депутатів, щоб скликати позачергову сесію парламенту. Ми апелюємо до міжнародних організацій, щоб вони підтримали наші вимоги випустити Тимошенко на свободу, на 24 серпня заплановані мітинги по всіх регіонах України», - розповіла Тижню про перші плани дій опозиції нардеп від БЮТ Наталія Королевська.
Правда, як довго триватиме коаліція опозицій і до якої стратегії дій вона планує звернутися, якщо Тимошенко звільнять, учасники опозиційного об’єднання так і не пояснили. Дехто із учасників нового опозиційного альянсу починає піднімати тему проведення дострокових виборів до парламенту, але спільної офіційної позиції з цього питання опозиційні партії наразі не демонструють.
Самі опозиціонери визнають, що сьогоднішні спроби досягти домовленостей – фактично об’єднання перед розстрілом. Адже ув’язнення Тимошенко – це сигнал про зникнення в країні політичної конкуренції, а отже і будь-якої опозиції взагалі. Та чи зможе протриматись разом новий опозиційний фронт до парламентських виборів, члени об’єднання прогнозувати не беруться.
«Зараз вирішується доля країни, і я зі свого боку намагатимусь зробити все, щоб об’єднати зусилля всіх тих, хто називає себе опозицією, а що з того вийде – побачимо», - заявив Анатолій Гриценко.
«Я думаю, що по цій конкретній проблемі буде об’єднання, але я не можу сказати, що це буде довгострокова перспектива. Я не можу сказати, що щось конкретно змінилось в опозиційних силах, просто виклики опозиційним силам набули таких серйозних форм, що вони змушені до координації дій. Якщо вдасться посадити Тимошенко, це означатиме знищення конкурентного політичного поля в Україні», - пояснює Тижню мотиви спільних дій опозиції нашоукраїнець Андрій Парубій.
Один із найбільших викликів опозиціонерам – відсутність масштабної підтримки суспільством їхніх акцій. Попри наростання протестних настроїв, яке фіксують соціологи, кількість тих, хто прийшов протестувати проти арешту Тимошенко, непереконлива. Це показує, що лише вимог звільнити Тимошенко не досить для мобілізації людей. Треба вести набагато систем нішу роботу.
Переважна більшість учасників акції, із якими спілкувався кореспондент Тижня, пояснювала причини своєї присутності на мітингу або бажанням поскаржитись на падіння рівня життя, або закликала поважати свободу слова.
При цьому навіть ті, хто прийшов на акцію з готовністю жити у наметовому містечку до переможного кінця, говорили, що сумніваються, що вона дасть результат. Складалося враження, що ледь не половина присутніх під будинком Печерського суду – працівники міліції, яких відправили забезпечувати громадський порядок. Бютівці, щоправда, пояснюють малу кількість учасників мітингу тим, що влада чинила перешкоди людям, які їхали на акцію з регіонів. Так наприклад, у Донецьку було зафіксовано кілька фактів затримання міліцією людей, що купували квитки на потяги на Київ. Жителі дніпропетровська скаржились, що міліція не пропускала автобуси. Та чому акцію проігнорували кияни, більшість яких раніше демонструвала прихильність до білосерцевих, ніхто з бютівців пояснити не зміг – тільки розводили руками.
Вже перші дні життя бютівського наметового містечка показали – опозиція знову наступає на старі граблі неспроможності відчути настрої свої потенційних виборців та донести до них свої ідеї. Про "необхідність збереження політичної конкуренції", про яку в один голос говорили опозиційні політики, із опитаних Тижнем громадян-учасників акції не згадав ніхто.
Інший виклик для об’єднаної опозиції - чергові парламентські вибори. Якщо опозиція дійсно бажає стати гідним суперником потужній машині влади регіоналів, вона має укласти пакт про ненапад під час чергових парламентських виборів та домовитись про формування більшості у парламенті наступного скликання. І те, що перспектива "збереження політичної конкуренції" чи входження навіть до парламентської більшості – за умови перебування в тіні Тимошенко – переважить для інших опозиціонерів їхні власні лідерські амбіції, викликає сумніви.
Якщо ж опозиціонери не зможуть досягти домовленостей щодо консолідації дій під час і після виборчої компанії, об’єднання опозиції, яке нині тримається лише на судовому процесі проти Тимошенко, закінчиться так же швидко, як і почалося, - такий прогноз дає політолог Віктор Чумак.
