«Без вини винуваті. Не знаю як у вас, а в мене шок…»...........(

Невеличкий роздум з приводу шоку, який, безумовно, не може не відвідати НОРМАЛЬНУ людину. Це не є претензія до шанованого мною пана Землекопа. Це є претензія до УСІХ НАС.

Кричущим цей випадок був би, якби був поодиноким. Кричущим цей випадок був би, якби Верховна Рада вважала його кричущим. Кричущим цей випадок був би, якби люди, в незалежності від соціального статусу (олігархи, дрібні бізнесмени, інтелігенція, бюджетними, городяни і селяни…), обурені цинізмом «гаранта», вийшли на вулиці, щоб про свою незгоду ПРОКРИЧАТИ.

А якщо КРИЧИТЬСЯ лише у душі або на кухні, то випадок не КРИЧУЩИЙ, а ОЧІКУВАНИЙ і СПРИЙНЯТИЙ. Ви скажете «Ні, я його НЕ СПРИЙМАЮ!» А що про це говорить? Наші балачки під чарку горілочки з перцем? Або праведний гнів, що кипить у душі? Ну, кипить. І у мене кипить. І у кума кипить. І у сусіда. І у колеги. І у мільйонів інших. І що?

Покипить-покипить та й вщухне. Бо наше незугарне життя потребує невпинної уваги і титанічних зусиль. Є про що турбуватися, є з чим боротися, є чим займатися кожної хвилини.

Колишній політв`язень і правозахисник вважає, що треба буде ще боротися за встановлення Української влади в Україні.

– У нас сьогодні надзвичайний гість, тому що це людина, яка потрапила у надзвичайно цікаву історію. Вона трапилась вночі з 22 на 23 липня, як повідомляли інформаційні агенції, поблизу російського міста Брянськ.

Потяг № 42 їхав до Москви, у ньому перебував Василь Васильович Овсієнко. Для тих, хто не знає, хто такий Василь Овсієнко, а такі люди в нашій державі є, бо вони звикли бачити тільки тих, хто багато говорить із політиків, Василь Овсієнко – це правозахисник, свого часу політичний в’язень. Складна надзвичайно біографія. Послухаймо її.

28 липня, у День Хрещення Руси-України, в моєму рідному Запоріжжі, куди я як раз приїхав в гості до батьків, стався терористичний акт. У місцевому Святопокровському соборі, що біля запорізького "Малого ринку", вибухнув саморобний фугас, який забрав життя 80-річної парафіянки.
Восьмеро людей отримали поранення. П'ятеро - потрапили до лікарні. Саме цього дня завершився 9-денний «пасторський» візит в Україну російського Патріарха Кирила...
Коли протягом усіх 9-ти днів "пасторських торжеств" я бачив на екрані телевізора виступи Володимира Гундяєва (Патріарха Кирила), постійно запитував себе - що мені нагадують менторський голос та інтонації цієї поважної у російському церковному світі людини?

«Якщо ще колись станеться таке диво, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то потрібно буде дати можливість Криму і Донбасу відокремитися. Зараз вони цього не зроблять, тому що сьогодні їхні люди сидять при владі в Києві. Але я майже не вірю в те, що помаранчеві коли-небудь прийдуть до влади " (UNIAN).

Не подумайте, що цю думку висловив якийсь українофоб. Ні, то сказав якраз патріот, наш популярний письменник Юрій Андрухович в інтерв’ю Оксані Климончук (УНІАН). Думку відразу ж підхопили інші інтернет-видання і понесли у світ до мільйонів читачів.

Який викид щедрості! – здивується десь далеко стороння людина. А хтось ближчий і здивується, і вельми втішиться: о, нарешті самі шароварники визнали, що заковтнули не своє! Може, й похвалить автора. Одначе той має свій аргумент: «Я ніколи не підраховував спеціально, але, як то кажуть, на око – наш проукраїнський політикум без цих двох регіонів на кожних виборах мав би десь понад сімдесят відсотків. Тобто була б така міцна проукраїнська більшість у парламенті, міцна проукраїнська влада і західний вектор був би поза дискусій».

Патріарх, обвішаний золотом і діамантами

Усі знають, що Московська православна церква у всі час прагнула до багатств і розкішного життя. Це об’єднує її й сьогодні з сильними світу цього, з господарями Кремля.

Всі, хто має очі, бачить. Я не кажу вже про ризи із золота й діамантів на сотні тисяч доларів, а лише звертаю увагу на руку Патріарха Московського Кирила, яку, що зауважили вже журналісти, прикрашає годинничок вартістю всього 30 тисяч євро. Про яке душпастирство християнина Гундяєва йде мова?

Уявіть собі… 2010 рік. Друга неділя вересня. Україна святкує День танкіста. На нашій безстроково орендованій танковій базі у Санкт-Петербурзі свято - приїжджає прем'єр міністр України на урочистості, для підтримки бойового духу наших танкістів. Готується парад, відбувається святкова метушня, керівництво Росії узгоджує свої графіки, щоб взяти участь у цих заходах.

Північну столицю перекривають, тому що разом з українським прем'єром повинен приїхати Глава Української Православної Церкви Київського патріархату, сам Філарет. В графіку Медведєва зустріч з Філаретом обведена червоним, як найбільш важлива. Із хвилюванням він чекає цього моменту та готує груди для ще одного ордену…

До складу офіційної делегації входить мер Києва, який,знявши свою кепку, наполягає на тому, що Санкт-Петербург - українське місто, тому що збудоване козаками. І, оскільки воно українське, повинно воз'єднатись зі своєю історичною батьківщиною. На це Путін та Медведєв лагідно усміхаються.

Скрізь майорять жовто-блакитні прапори. Росія завмерла в очікуванні свята…

Правда, все це звучить абсурдно?

Спокійне прийняття національного приниження - прямий шлях до втрати незалежності.

Анатолій Дністровий

Сучасні країни, в яких слабкий парламентаризм, поринають у свавілля влади олігархії. Схоже вже відбувалося в історії: деякі європейські країни (Німеччина й Італія) це пережили в часи розвалу монархії як старої моделі влади, не змігши утвердити інститути конституційної демократії. Так до влади прийшов фашизм.

Сучасна Україна як Веймарська Німеччина

Чимало істориків політичних ідей справедливо розглядають генеалогію фашизму в контексті ідейних змагань – як місиво й розгалуження численних світоглядно-політичних течій гібридного характеру, серед яких ідея фашистська чи націонал-соціалістична були маргінальними й конкуруючими з іншими.

Україна невпинно старіє. Зараз в країні проживають 13,7 млн пенсіонерів. Державі стає дедалі складніше виконувати зобов’язання, а політикам – передвиборчі обіцянки перед особами поважного віку, які є найактивнішою частиною електорату. Цьогорічний дефіцит Пенсійного фонду (далі – ПФ) становить 29,6 млрд грн, при цьому, відповідно до закону про держбюджет-2010, ПФ у будь-який час має право взяти у Держказначействі безвідсот­кову позику терміном до року на латання касових розривів. За­кла­­дений механізм покриття дефіциту ПФ дає підстави сподіватися, що цього року пенсії виплачуватимуть без затримок і в повному обсязі. Але це лише відтерміновує падіння піраміди, якою є пенсійна система України.
Точка відліку

Результати эксперименту проведеного ЮНЕСКО свідчать, що телевізор шкідливіший за комп’ютер

Зокрема, телевізійні передачі шкідливіші ніж комп’ютерні ігри для дітей віком від 3-ох до 5-ти років.

В експерименті, проведеним ЮНЕСКО, брало участь близько 110 дітей, які як мінімум п’ять годин на добу проводили час за малорухомими заняттями - читали книги, дивилися телевізор, грали в комп’ютерні ігри і т.д. У підсумку, за результатами медичної перевірки було відзначено істотне зростання артеріального тиску у дітей, які дивилися телевізор.

Такі висновки дозволило зробити порівняння даних про обстеження до початку експерименту, і по його закінченні. Здивував вчених і той факт, що збільшення артеріального тиску у дітей не було вибірковим, і траплялося як у страждаючих ожирінням, так і дітей, які мали нормальну комплекцію.

Згідно зі статистикою, кожна дитина саме у віці від 3 до 5 років проводить за переглядом телевізора в середньому чотири години. Завдяки дослідженням вдалося встановити, що саме такий час найбільш негативно позначається на здоров’ї дитини.

Також встановлено, що комп’ютерні ігри завдавали менше шкоди здоров’ю дытей ніж телевізор.

І чого це так не щастить тій частині патріотів, яка досі покладає певні надії на потаємно українське серце Віктора Федоровича Януковича? Чи наврочив хтось, чи планида така нещаслива випала, але... Вже скільки разів здавалося: крапка, чинний президент України перестав рачкувати перед зоресяйним Кремлем, він почав відчувати не надто шанобливе ставлення з боку Москви до себе і разом із своєю командою береться за розум. Ба більше: Янукович, бачте, вже і про демократію говорить, і словосполучення "національні інтереси" вивчив, і про другу державну мову наче забув... Аж тут бемць – і всі хитромудрі побудови летять шкереберть, бо глава Української держави чомусь знову робить речі, які загрожують самому існуванню цієї держави.