Після заподіяння тяжких тілесних ушкоджень державним діячам, народним депутатам України безпосередньо у сесійній залі Верховної Ради у неробочий час 16.12.10 р. (запам’ятаємо цю дату) звірячою бандою від Партії регіонів, годі й казати про порушення ними Конституції та законодавства України, яких вони систематично не додержуються з дня перебування у владі, – слід змінювати риторику та називати речі своїми іменами. Де-факто маємо справу з зародженням фашизму в державі.

Спікер парламенту наступного дня демонструє «знаряддя упереджених злочинів опозиції». Тільки хвора людина не розуміє, що ці всі прилади призначені та використовувалися для блокування вхідних дверей до зали засідань, через які увесь день очікувався скоєний, нарешті, ними звірячий штурм. Щоб посилити свої слабкі позиції, на увесь світ Литвин заявив, що до ВРУ депутати ходять зі зброєю. Хотілося б знати, кого він мав на увазі й чому мене взяв у компанію? Може це він про себе або про своїх поплічників з Партії регіонів? Азаров особисто визнав, що підтримує такі методи, але і це не є всією правдою, бо організаторами жорстокого побоїща та безпосередніми виконавцями були в тому числі міністри ганебного уряду Азарова. Уявляєте, міністри умисно наносили побої та вчиняли інші насильницькі дії, які можна розцінювати як посягання на життя народних депутатів! А Янукович, вчергове зробив вигляд нібито ні про що не знав і тому висловлює жаль, мабуть, забуває, що протягуючи нахрапом нову-стару Конституцію України отримав не тільки безмежні повноваження, а й абсолютну відповідальність за все, що відбувається у державі, а в іншому разі навіщо нам такий Президент?

Мапа "Організація Українських Націоналістів" До 120-річчя з дня народження Андрія Мельника

Чому у красивих людей частіше народжуються дочки, ніж сини? Тому що для жінки краса важливіше ніж для чоловіка, відповідає еволюційний психолог Сатоші Канацава з Лондонської школи економіки.

Автор книги “Десять політично некоректних істин про людську природу” (Ten Politically Incorrect Truths about Human Nature) Сатоші Канацава визнає, що деякі з його ідей здаються аморальними, але запевняє, що вони підкріплені науковими даними.

Президент Віктор Янукович обіцяв вивести Україну в "двадцятку" найрозвиненіших держав. І це сталося! Вертоліт, яким президент літатиме з Межигір'я до Києва, коштує щонайменше 17 мільйонів доларів, утричі більше, ніж у керівників США, Німеччини й Росії.

А Микола Азаров тим часом говорить, що нема чим платити пенсії.

Щоб підвести базу під знищення малого бізнесу, влада подарувала громаді вал чудових самовикриттів. Ще кілька днів тому, за словами урядовців, в країні була повна "стабілізація". А на десятому місяці президентства Януковича той нарешті закликав уряд "не брехати" і "показати графіки".

Протягом ось уже чотирьох століть різні загарбники поневолювали Україну. При цьому всі вони свідомо, цілеспрямовано докладалися до знищення української мови, як передумови ліквідації української нації. Різними засобами вони витруювали в українцях національну історичну пам’ять, національну самоідентичність, аби в кінці поглинути українську націю.

Поневолювачі добре розуміли, що без батьківської мови український народ не зможе об'єднатися й дати їм відсіч.

На деякий час їм вдавалося піддати утискам та обмежити вживання української мови. Однак на протязі десятиліть українська мова, зусиллями та мужністю українських патріотів, знову й знову відроджувалась й міцніла. І тому окупанти змушені були час від часу застосовувати репресії проти її захисників.

Коли нація стоїть на порозі загибелі, вона народжує великих людей. Так. Але - не лише так. Бо ще - вона народжує таких, наприклад, як Дмитро Табачник, міністр освіти українського уряду.

Втім, до чого тут українська нація?

Лише Богу відомо, звідки взялося воно таке, єдиною заслугою якого є несамовита і незбагненна ненависть до всього українського.

Однак, мабуть, і цієї заслуги вистачає, щоб опинитися в головних ролях у команді Віктора Януковича. Що поробиш - така нині влада в країні.

Цi подiї шокують! Невже це демократична Україна? Невже Київ? Невже Львiв?

Коли зранку 8 вересня вперше з'явилась iнформацiя про те, що на перонi столичного вокзалу шестеро працiвникiв спецслужби затримали директора музею, iсторика Руслана Забiлого, це видалося дрiбним непорозумiнням.

Його протримали 14 годин. Допит проводили суворо й упереджено. Радили подумати про сiм'ю. Без санкцiї суду вилучили особистi речi. Не дозволили спiдкуватися з адвокатом.

Уся ж провина науковця була в тому, що вiн та група його колег останнi декiлька рокiв працюють над вивченням архiвних документiв про дiяльнiсть легендарного українського руху опору -- Української Повстанської Армiї.

Наступного дня в iнформацiйному просторi з'явилася ще одна приголомшлива новина. Проти iсторика Руслана Забiлого порушено
кримiнальну справу. Як сказано, за намiр розголосити державнi таємницi. А це ймовiрнi п'ять рокiв в'язницi.

Харків останнім часом усе більше нагадує біблійний Вавилон до великого розселення народів. І кого тільки не привела доля на Слобожанщину: тут і в’єтнамці з китайцями, і весь середньоазійський СНД, і обстріляний російський Кавказ, і представники всього африканського континенту. Чи готова Україна дати раду цій інтернаціональній рукавичці без шкоди для інтересів місцевих жителів? Відповідь на це питання шукали члени харківської громадської організації «Імміграція–стоп!» у стінах багатьох компетентних органів і… не знайшли. Викладені у листі до «УМ» факти і результати спеціальних досліджень свідчать про те, що величезний державницький апарат, покликаний регулювати подібні процеси, скоріш за все, активно паразитує на складних «вавилонських» проблемах, аніж намагається їх вирішити.

Коридорами урядових будинків подорожує стос паперів із усною вказівкою: "Терміново узгодити. Це - політичне рішення". І зветься він "Закон України Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим".

Дозвольте процитувати цей вікопомний документ:

"Члени Ради міністрів АРК призначаються на посаду Верховною Радою АРК за поданням Голови Ради міністрів АРК".

Цікаво? Дуже цікаво. Хоч би тому що склад Ради міністрів, не планується узгоджувати з Києвом.

Уважний перегляд статей Закону чітко дає зрозуміти: для Сімферополя Київ більше не столиця. Вони самі призначатимуть собі міністрів, самі звільнятимуть їх. Президент України у проекті перетворюється на клоуна, який лише погоджує кандидатуру Голови Ради міністрів, але не може його звільнити, до того ж зобов'язаний затвердити відставку місцевого Уряду, якщо її підтримали 2/3 депутатів ВР Криму.

Але найсмішніше, що згідно законопроекту Верховна Рада України позбавлена навіть цього задоволення. Для кримської влади її взагалі не існує.

От і скажіть нам, будь ласка, як цей документ вписується у концепцію "усьо буде Донбас"? Де ж тут примат інтересів шахтарського земляцтва?

Хочу заздалегідь попередити: у цій статті буде чимало цифр, що характеризують певні українські економічні реалії. Але стаття зовсім не про економіку.

Вона - про політику, про ту брутальну політику, яка останні півроку реалізується в Україні і про тенденції цієї політики, що якраз і виміряються цифрами.

Хоча й не тільки ними.

Але без цифр, бодай приблизних, дещо округлених, не обійтись - бо вони наочно вказують, що на нас усіх чекає (чи, принаймні, з дуже великою вірогідністю може чекати) після 2012 року.