| Уявіть собі… 2010 рік. Друга неділя вересня. Україна святкує День танкіста. На нашій безстроково орендованій танковій базі у Санкт-Петербурзі свято - приїжджає прем'єр міністр України на урочистості, для підтримки бойового духу наших танкістів. Готується парад, відбувається святкова метушня, керівництво Росії узгоджує свої графіки, щоб взяти участь у цих заходах. Північну столицю перекривають, тому що разом з українським прем'єром повинен приїхати Глава Української Православної Церкви Київського патріархату, сам Філарет. В графіку Медведєва зустріч з Філаретом обведена червоним, як найбільш важлива. Із хвилюванням він чекає цього моменту та готує груди для ще одного ордену… До складу офіційної делегації входить мер Києва, який,знявши свою кепку, наполягає на тому, що Санкт-Петербург - українське місто, тому що збудоване козаками. І, оскільки воно українське, повинно воз'єднатись зі своєю історичною батьківщиною. На це Путін та Медведєв лагідно усміхаються. Скрізь майорять жовто-блакитні прапори. Росія завмерла в очікуванні свята… Правда, все це звучить абсурдно? Спокійне прийняття національного приниження - прямий шлях до втрати незалежності.
Джерело: http://turchynov.com/news/Journal/important | 
