Напередодні нового навчального року українську школу колотить з такою силою, як не колотило десь із початку 1990-их. Одна новація йде за іншою, змінюється все – від тривалості шкільної освіти до підручників з конкретних предметів.
Летять шкереберть минулі напрацювання, вчителі та батьки не знають, за що їм спершу хапатися, а старшокласники чухають потилиці: невідомо, за якою системою їм доведеться складати випускні чи то тести, чи то іспити, і яким чином зараховуватимуть абітурієнтів до вишів.
Таку колотнечу, навіть учинену з найкращими намірами і задля швидких прогресивних змін, витримати нелегко – й педагогам, і школярам, і батькам, й управлінському апарату освіти. Що ж говорити, коли йдеться про речі, які, на думку цілої низки експертів та значної частини учительства, знаменують собою цілеспрямовану
...
Читати далі »