Кирилові в Україні заважає власна церква?

По правді, по правді кажу вам: хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. А хто входить дверима, той вівцям пастух. Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу. (Євангеліє від Івана 10:1-5)

Кирил і влада порушили вісімнадцятилітню домовленість

Українці не встигли оговтатись від торішнього вояжу московського патріарха Кирила, як він знову нагрянув у Україну з восьмиденним візитом…

Господь з ним, хай би собі їздив, українці – терплячий народ, стерпить навіть вісім днів Кирила (в миру – Гундяєва), але даруйте, оплачувати його пропаганду - це вже занадто. Відколи «святійший» приїхав в Україну, він буквально поселився на провідних українських телеканалах. Нехай собі, але на милість Бога, скажіть, будь ласка, чому Перший національний канал годинами щоденно транслює його «високу ідею» про «єдиний російський світ». До речі, година такої прямої трансляції обходиться Першому національному у 25 тисяч гривень. Звісно, питання тут швидше до наших можновладців, чому їм так миле все, що скаже Москва.

Якби в мене була можливість поспілкуватися з паном Гундяєвим, я б поставила йому одне єдине запитання, чому ви, шановний, прикриваючись пастирством і церквою, приїжджаєте в мою країну мене принизити, розказуючи про якийсь «єдиний російський світ», наче й не існує окремого українського світу… Я як українка не почуваюся «єдиною» ні з поляками, ні з білорусами, ні, тим більше, з росіянами. Та, на жаль, задати запитання цьому панові було неможливо. Він у буквальному розумінні ховається від журналістів, не зустрічається з українською інтелігенцією, загалом уникає спілкування з українським народом. Щось начебто намічалося в Одеській юридичній академії, але суворо за запрошеннями, щоб, не дай Боже, не було для «святійшого» якихось сюрпризів.

Нинішня влада допустила Кирила в Софію Київську. Що загалом неприпустимо і є порушенням усіх міжконфесійних домовленостей. Адже вже вісімнадцять років усі дотримуються неписаної угоди, досягнутої після смерті попередника Патріарха Романюка. Тоді було сказано, що в Софії служитиме лише патріарх Єдиної помісної української церкви, якщо така колись буде. І ось тобі на, ні з того ні з сього Кирила пускають у Софію, і він там служить молебень. Сумно було спостерігати, як батюшки в модних дзюбатих туфлях, на дорогих «Мерсах» прибували в Софію зі словами: «Ми с Москви, посмотрітє в спісок»… Це так нас готують до московської версії «єдиної церкви»? Українська влада і Кирил укотре знехтували почуттями мільйонів вірних інших конфесій.

Так, два роки тому в Софії правив богослужіння Вселенський Патріарх, але там були присутні всі інші патріархи. А тут навіть пресу не пускають... Учора мені кажуть, буде лише «особиста преса патріарха». Сьогодні мені вдалося побачити цей список «особистої преси», серед якої виявилися й деякі українські ЗМІ, щоправда їх прийнято називати проросійськими.

Протестувати проти візиту Кирила можна лише мовчки, адже наш «найсправедливіший і найгуманніший» суд заборонив будь-які протестні акції. Сьогодні «свободівці», не встигли витягнути портрети Путіна, Медвєдєва й Гундяєва, як їх пов’язав «Беркут», заявивши, що вони тримають «політичну символіку». Протест проти Кирила тривав буквально тридцять секунд, хлопців блискавично загребли у відділок, а то, не дай Бог, який московський піп побачить…

Київським водіям рекомендували в найближчі дні намагатися оминати центр столиці, але водії порадами знехтували. Це є ще одним свідченням того, що в українській столиці московського патріарха не чекають.

Політичний візит

Прямою ознакою, що це політичний візит, є хоча б те, що Кирил зустрічався з президентом Януковичем без участі митрополита Володимира. Це означає, що на зустрічі порушувалися такі питання, які б він не хотів обговорювати в присутності митрополита.

А це вже - підрив авторитету самого митрополита Володимира як глави Української православної церкви Московського патріархату… Янукович, нічтоже сум’яшеся, зустрівся собі наодинці з Кирилом, та ще й прийняв орден з його рук - Святішого рівноапостольного Володимира І ступеня.

Не знаємо достеменно, але кажуть, що Кирил з Януковичем говорили про наступника митрополита Володимира і про звуження управлінських можливостей Української православної церкви МП.

Отже, як бачимо, патріарх Кирил хоче налагодити прямі відносини з українською владою, обходячи митрополита Володимира…

Торік візит Гундяєва був більш яскравим, політичне підґрунтя випирало ще яскравіше. Адже тодішня влада не сприймало його імперських ідей, тому він більше виступав, робив гучніші заяви. Сьогодні йому не потрібна така публічність. Чимало питань він може вирішувати за зачиненими дверима. Ми бачимо, що Кирил хоче проводити якусь лінію, відмінну від тієї, яку проводить київська митрополія Московського ж патріархату. Митрополит Володимир не супроводжував Кирила. Він фактично відразу покинув його ще в Одесі. І біля того тримався лише одеський митрополит Агафангел.

Митрополит Володимир і переважна більшість УПЦ МП, наскільки зрозуміло, досить стримано ставляться до ідеї «російського світу». Розуміючи, що ця ідея чужа для більшості українців.

Адже для Кирила ідея «російського світу» виросла як нова національна ідея Росії, де церква має відігравати провідну роль. Це ідея возвеличення Російської держави, пошуку її особливої місії в сучасному глобалізованому світі. Така собі модернізація середньовічної тези про Москву як про «третій Рим».

У ХІХ столітті способом модернізації ідеї про третій Рим було слов’янофільство і спроба оголосити Москву центром усіх слов’янських народів. Зараз цілком очевидно, що ні поляки, ні чехи, ні словаки, ні хорвати, ні серби не будуть захоплені від того, аби їх навертали до Москви. Навпаки – переважна більшість західнослов’янських і південнослов’янських народів уже в ЄС чи прагнуть членства в Євросоюзі. Корумпована, відстала Росія їх не приваблює… Тому на світ вилізла інша ідея – «святої Русі», чи «російського світу».

Як хочеться бути Папою Римським

Головна ознака пастиря – щирість. Тобто коли він не лише словами, а й самим своїм життям підтверджує те, що каже, проповідує.

Та не сприймаються слова пана Гундяєва про необхідність віддалення матеріальних цінностей на користь духовних, бо неозброєним оком видно, що він сам є уособленням сучасного матеріального успіху…

Він хоче виглядати сучасно. І міг би так виглядати. Але застряг на межі двох світів: з одного боку, він представляє російську церкву, яка є дуже консервативна. З другого, він людина західного складу, яка сформувалася під впливом Заходу та католицької церкви. Кирило був учнем митрополита Никодима Ротова, який сам захоплювався католицькою церквою. Тож йому й захотілося стати Папою Римським… Йому імпонує те, як побудована католицька церква: її велич, вплив, могутність, наддержавність.

Водночас він прагне все зосередити у своїх руках. А Українська церква МП стоїть на перешкоді його централізаторських ідей. Адже в Україні половина всіх парафій МП, тому, не маючи повноти влади над Україною, він не має повноти влади над МП.

Тобто УПЦ МП стоїть на перешкоді діяльності Кирила. Він прагнутиме зменшувати її права й самостійність в управлінні.

Але Україна – не Росія. У нас немає домінуючої конфесії. Щонайменше три конфесії претендують на статус загальноукраїнських і традиційних саме для України: Київський патріархат, Московський патріархат і Греко-католицька церква. Тому жодна з цих церков не може діяти як монополіст. У Росії ж є лише одна церква – Московський патріархат. А оскільки вона тісно пов’язана з державою, то й сприймається росіянами як ідеологічний додаток до Російської держави. В Україні така активність Кирила приречена на провал. Щонайменше на втрату рейтингу російського православ’я.

Оксана Климончук

Джерело: УНІАН