Тим часом, проект бюджету на 2011 рік - цей черговий елемент "покращення життя вже сьогодні" - вже встиг обрости підбором відвертих епітетів, які вдало характеризують його сутність. Це й "Бюджет проїдання", "Фінансовий фаст-фуд для країни", "Бюджет дерибану" тощо.

В чому ж особливості проекту держбюджету-2011 і що несе українцям його ухвалення в сьогоднішньому вигляді (а ми можемо не сумніватися, що жодних справді позитивних змін ручна Верховна Рада не зробить)?

1. Насамперед слід відзначити поспішний характер підготовки та ухвалення цього документа. Складається враження, що за останні роки влада в Україні навчилася ставитися до бюджету держави легковажно, як до якоїсь формальної речі – все одно управління економікою здебільшого велося "в ручному режимі". Не став винятком і нинішній держбюджет. Напевно, для владців важливішими були грабіжницький Податковий кодекс та так звана "адмінреформа", а найважливіший в державі економічний документ опрацьовувався за залишковим принципом. Як результат, в цьому проекті ми можемо побачити не лише технічні неточності, а й низку принципових макроекономічних помилок, які визначають його загальну низьку якість. Макроекономічні прогнози закладені на 2011 рік можна сміло назвати нереальними, адже багато в чому вони просто "зі стелі". Складається враження, що особисто Азаров сів з олівцем і намалював показники, які би влаштували й МВФ, й бажання влади бути "для людей". По суті уряд рахує, скільки він хоче витратити й під це підганяє макропоказники замість того, щоб намагатися спрогнозувати якомого точніші макропоказники, на їхній основі зробити консервативні прогнози доходів бюджету, й вже ці прогнозовані доходи розписувати на видатки. Таке відверте окозамилювання може закінчитися або друком грошей, або подальшим збільшенням зовнішнього боргу або банальним невиконанням бюджету.

2. Очевидно, що цей поспіхом складений проект не враховує належним чином принципові зміни, викликані запровадженням Податкового кодексу та так званої "адмінреформи". Таким чином ми можемо побачити гігантські видатки прописані під міністерства та установи яких вже просто немає в природі. Одночасно ж, шляхом недофінансування різних бюджетних установ, Азаров зміг акумулювати на єдиному казначейському рахунку близько 26 мільярдів гривень у різних валютах, на яких він сидить, як дракон на скарбі, замість того щоб запускати їх в обіг й піднімати економіку. Для чого потрібна така фінансова "шизофренія"? Напевно, геолог Азаров бере свої економічні знання від ще одного знаного "економіста" - кдбшніка Путіна, який вже не один рік душить російську економіку наповненням нікому не потрібного багатомільярдного "стабілізаційного фонду".

3. Кидається в очі передбачене в новому бюджеті різке збільшення фінансування силових структур – СБУ – на 20%, а МВС – на 15%. Фонд зарплати в Генеральній прокуратурі заплановано збільшити аж у 1,6 рази. Такого не було з часів сумнозвісної "кучмономіки". Як тоді, так і тепер, окупаційний режим стурбований надійністю захисту власних шкур від протестів українського народу. ВО "Свобода" вже неодноразово звертала увагу на те, що в Україні останнім часом формується поліцейська держава, й цей проект бюджету лише надає нам чіткі фінансові докази цієї політики.

4. Крім цього, нинішні правителі країни заклали до держбюджету значне збільшення витрат на утримання найвищих органів влади – і то не скільки на управління, скільки на медичне обслуговування та лікування себе, коханих. Наприклад, фінансування сумнозвісної ДУСі збільшилося на більш ніж 383 мільйона гривень у порівнянні з 2010 роком. І це при тому що можновладці розповідають простим людям як не вистачає грошей на охорону здоров'я та освіту.

5. Одночасно економісти-геологи не спромоглися хоча б окреслити в проекті шлях оздоровлення банківської системи України. Після мільярдних вливань грошей простих платників податків в приватні банки, Уряд був просто зобов'язаний розписати чітку схему дій, через які б нарешті українці побачили б якусь користь від рятування фінансової обслуги олігархів. Проте, все що ми бачимо в проекті бюджету - це дозвіл уряду понадлімітно випускати ОВДП для поповнення статутних фондів рекапіталізованих установ. Напевно не треба пояснювати чиї банки отримують чергові вливання.

6. "Оптимізатори" також погодилися зі скороченням на порядок розміру передбачених держбюджетом коштів на компенсацію селянам витрат з вирощування великої рогатої худоби. Одночасно запроданський уряд погодився на чергові забаганки МВФ, і відтепер селяни зможуть отримати ту мізерну допомогу що лишається не як дотацію або субсидію, а лише як кредит. Не треба навіть бути експертом з аграрних ринків, щоб зрозуміти: така "державна підтримка" села дуже швидко відгукнеться подальшим стрімким скороченням в Україні дійного стада та черговим стрибком цін на м'ясо, молоко та молокопродукти до рівня, недоступного багатьом споживачам.

7. Сміхотворним є й задекларований в держбюджеті дефіцит у розмірі 3,5% від обсягу ВВП. За умов нинішнього стану розкраденої та розваленої української економіки такий показник виглядає звичайнісіньким окозамилюванням. Вже зараз видно, що насправді обсяги видатків держбюджету виявляться значно більшими – хоча би за рахунок не врахованих витрат на Аграрний фонд у розмірі 5 млрд грн та збільшення статутного капіталу НАК "Нафтогазу України", яким планується покрити збитки компанії.

8. Бюджет наступного року продовжує ганебну традицію української влади жити в борг. У документі закладено суму в 91 мільярд гривень держзапозичень, з якої тільки 3 мільярди буде спрямовано на розвиток. Решта ж 88 млрд – це банальне "проїдання". Між тим сума витрат на обслуговування державного боргу в 2011 році перевищує витрати на утримання українського війська та на охорону здоров'я разом. Зауважмо, що йдеться не про погашення величезного боргу України – це лише витрати на сплату відсотків за ним.

Цей розрахунок на постійне збільшення державного боргу, як зовнішнього так і внутрішнього є особливо загрозливим через очевидний тиск на ручний НацБанк, що буде просто друкувати нічим не підкріплені гроші, спричиняючи тим самим величезну інфляцію, яка в свою чергу буде дуже далекою від мрійливих макроекономічних прогнозів. Одночасно один з рідкісних напрямків видатків, для якого було б якраз логічно брати в борг - інфраструктурні проекти - отримає різке скорочення державних видатків, з розрахунком на неіснуючі іноземні інвестиції та кредити. До речі, під такі та схожі бажання залучити іноземний капітал закладаються державні гарантії з загальним обсягом на 35 мільярдів гривень, а це, хоч і приховане, але цілком реальне й суттєве збільшення держборгу в перспективі.

9. Насамкінець слід зазначити що проект держбюджету 2011 ризикує поставити великий хрест на планах розвитку в Україні місцевого самоврядування. Централізація державних коштів сягає небачених з часів Кучми рівнів. 79% доходів сконцентруються в центральному бюджеті, і лише 21% буде підконтрольним місцевим органам влади. Це змусить мерів міст звертатися до Києва по гроші з центрального бюджету для фінансування вирішення проблем на місцях. Вочевидь, таким нехитрим способом намагатимуться тримати місцевих керівників на надійному мотузку – зрозуміло ж, що дотації вище мінімального рівня даватимуть лише лояльним до влади.

Ось такий він в загальних рисах, проект державного бюджету України на 2011 рік. І не варто сподіватися, що після другого розгляду він стане кращим для простих українців та України. В парламенті України сидять надійні "тушки", ладні з півслова виконати будь-який наказ "хазяїна".

Юрій Левченко, Сергій Пономарьов
Аналітична служба ВО "Свобода"