 23 лютого 1918 року Червона Армія здобула якусь там свою перемогу. Це була та сама російсько-більшовицька армія, яка колола багнетами наших хлопців під Крутами, яка на довгі 73 роки (1991-1918) окупувала нашу Вітчизну так само, як німецько-фашистські в 1941-му. Якщо одна з перемог російських окупантів відзначається на державному рівні як свято захисників Вітчизни, то про яку Вітчизну мова? Це свято тих, хто не визнає Україну як самостійну державу і до цього часу живе в СРСР. То чому б тоді не відзначати якусь з перемог німецько-фашистських окупантів, якщо святкуємо одну з перемог російсько-совєцьких? Бо німці – погані, а росіяни – хороші? Що за расизм? Така дискримінація окупантів за національною ознакою! Як на мене, то у окупанта немає національності, окупант він і є окупант – німець, лях, турок чи росіянин. Мені все одно, якої національності той, хто хоче забрати мою свободу і свободу моєї нації. "Краще люта смерть, ніж ганебне рабство", – так говорили запорожці. У них була велика любов до особистої свободи. Вони були вільними людьми – козаками. Прадід мого батька – Дубового Миколи Максимовича – кошовий отаман Максим Дуб, то мені не треба пояснювати, що таке особиста свобода. Чи можливо пояснити це нащадкам людожерів? Нащадками людожерів мій побратим Олексій Яковенко називає тих, хто вижив після Голодомору, бо варили дітей в казанах і їли, і вижили. Тепер вони голосують за Януковича і святкують свята окупантів. Але ж це принижує вашу людську і національну гідність. Ви в курсі? Якщо свого розуму бракує, навчіться у нескореної Грузії, наприклад. Там відзначають на державному рівні 25 лютого День совєцької окупації, а Сталіна винесли навіть із Горі і ставлять на тому місці пам'ятник жертвам російської окупації 2009 року. Тим же, хто вперто хоче вчитись тільки у росіян – вчіться! Єдиній державній мові, яка творить і зберігає російську націю. Російському націоналізму. Російській фанатичній любові до своєї Вітчизни. І успіхів вам у навчанні, як Родіну любіть. 25 лютого – день совєцької окупації Грузії і річниця Януковичу. Збіг? Ні – це Бог подає знак тим, хто здатен Його почути. Основні риси української Нації – духовність, здатність вірити, героїзм, почуття гумору та оптимізм. З оптимізмом дивимось у майбутнє! Борімося і поборемо! А замість однієї з перемог окупаційної Червоної армії, замість свята захисника чужої вітчизни – давайте святкувати одну з перемог захисників Вітчизни нашої, наприклад, 8 липня 1659 року – річницю переможної битви українського козацтва на чолі з гетьманом Іваном Виговським над московським військом під Конотопом, чи багато інших наших перемог минулих чи майбутніх. Майбутніх перемог захисників Української Вітчизни знакує нам Бог і Слава України! Пережили совєцьких, переживемо і донєцьких! Грудиніна Наталя Миколаївна
Заступник голови Миколаївської обласної організації ВО "Свобода
|
