Згідно із секретною доповіддю посла США в Москві Джона Байерлі, оприлюдненою Wikileaks, американський дипломат мав 28 січня 2010 бесіду з головою Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату (ВЗЦЗ МП) митрополитом Волоколамським Іларіоном. На підставі цієї бесіди посол зробив деякі замітки і разом зі своїми висновками відправив каблограмою (телеграмою, переданою по дротам - ред.) в США.

За словами Байерлі, архієпископ визнав, що Російська православна церква (РПЦ) прагне розширити свою присутність в суспільстві і підтримує поточну державну політику, включаючи "керовану демократію", визнаючи величезний розрив між вченням церкви і повсякденним життям більшості росіян. На його думку, РПЦ плутає авторитаризм зі стабільністю і вважає, що російському народові потрібна сильна рука стабільного керівника, там переконані, що Росії ніколи не вдасться змусити владу бути відповідальною за свою політику.

Іларіон заявив послу, що РПЦ збільшує кількість публічних заяв у своїх інтересах, розширюючи вплив, перш за все у світських областях суспільства, таких, наприклад, як дитяча освіта. Він зазначив, що Церква через патріарха Кирила може впливати на основні події в Росії, включаючи політичні. РПЦ вже грає важливу роль і у відносинах Росії з іншими країнами.

Американський посол пише, що РПЦ (ця "держава в державі") тепер є в Росії більш політичною одиницею, ніж богословською і наводить свої замітки щодо участі РПЦ в "церковній дипломатії" в Україні та Грузії, де вона підсилює зв'язки з православними церквами.

Байерлі також описує не відповідність заяв і дій Російської Православної Церкви щодо інших віросповідань в Росії. Він переказує слова Іларіона, який заявив, що РПЦ не хоче ніякої дискримінації, але "відмінність між традиційними і нетрадиційними релігіями йде корінням в наше далеке минуле". Але, додав митрополит, "деякі верстви" усередині РПЦ можуть висловлювати більш нетерпимі погляди і є межі, за якими лідери церкви не можуть їм перешкодити.

Щодо втручання Церкви в управління державою, то Іларіон пояснив американському дипломату, що головною роллю РПЦ він бачить пропаганду офіційної політики уряду. Крім того, теза "керованої демократії" дуже близька РПЦ і подобається їй. Іларіон сказав, що "наша демократія не повинна копіювати американську", а беручи до уваги культуру і історію Росії, це, швидше, має бути форма "керованої демократії".

Посол США в Москві роз'яснює своєму керівництву, що в такому разі РПЦ майже цитує план "Єдиної Росії", а Іларіон плутає авторитаризм зі стабільністю, відзначаючи, що "росіянам завжди подобалося мати стабільну і сильну фігуру нагорі". Владика критикує експерименти з демократією середини 90-х, називає вибори 1996 року "катастрофою", за яких країна виявилася паралізована непривабливим вибором між Єльциним, Зюгановим і Жириновським. Щодо того, чи може Росія прагнути в майбутньому до такого порядку, де люди змушують власний уряд бути відповідальними за політику, Іларіон сказав, що це "теоретично можливо, але на практиці ніколи не працює", наводить депешу американського посла "Російський репортер".

Як пише Байерлі, РПЦ досягла багато чого у сфері соціального та політичного лідерства, але відсутність її впливу на повсякденне життя більшості людей призвело до перекосу ролі РПЦ у бік політичний.

"Ми повинні подолати культурні та психологічні бар'єри, що відокремлюють релігійне та світське життя в Росії", - цитує він слова митрополита, який вважає, що найкращою формою для досягнення цієї мети є освіта.

Впевнене зростання РПЦ і відкриті визнання, що вони збираються проникнути в усі аспекти російського суспільства, - факти, які не можуть не викликати тривогу, коментує посол підсумки своєї бесіди з митрополитом Волоколамським. Але у російських людей після пережитих десятиліть морального банкрутства за період соціалізму і після катастрофічних змін пострадянського періоду з'явилося відчуття, що вони оточені порожніми цінностями і цинізмом, що привело їх до відповідного духовному голоду, аналізує Байерлі.

І він робить висновок, що якщо РПЦ прагне заповнити цю порожнечу, то США повинні бути готові не закривати на це очі і дати зрозуміти, що християнські цінності повинні застосовуватися і до неправославних віруючих.

АРАТТА