28 травня 2011 року у Львові біля слідчого ізолятора № 19, що на вул. Городоцькій-20, де відбувається безтермінова акції протесту "Ні! – політичним репресіям!", затримали Андрія Шурка. Як повідомили очевидці, до намету ВО "Свобода", біля якого стояв пан Андрій, під'їхав автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору, з нього вийшли двоє осіб у міліцейській формі. Не представившись та без жодних пояснень, міліціянти заламали руки Андрієві Шурку та затягли його в машину.

Як вдалося з'ясувати, Андрія Шурка відвезли в Личаківський райвідділ міліції Львова, щоби взяти в нього покази щодо подій 9 травня. Туди вже виїхали юристи Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Шурко Андрій – львів'янин, безпартійний, член Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять".

Довідк ... Читати далі »

Масові репресії починаються тоді, коли режим переконується у відсутності спротиву.

«А коли вони прийшли за мною, не залишилося нікого, хто за мене вступився б», – ці слова Мартіна Німьоллера, священика і громадського діяча, який пройшов шлях від співпраці з нацистами до в’язня концтабору, в Україні згадують дедалі частіше. Німьоллер змалював анатомію розкручування маховика репресій: вони зачіпають спершу визначене й порівняно вузьке коло осіб. Однак, якщо інші залишаються байдужими, згадане коло постійно розширюється і влада починає вважати репресії не інструментом політичної боротьби чи навіть знаряддям помсти, а звичайною практикою поводження з суспільством. Допустивши це, своїм мовчанням громадяни справді можуть дочекатися моменту, коли репресії торкнуться кожного і «не залишиться нікого», хто вступивс ... Читати далі »