2. Провокація у Львові мала особливе значення – влада організувала її з надзвичайною ретельністю і цинізмом. Мета була очевидною – символічно знищити останню твердиню, яка не лягла під чинний режим, яка здатна системно йому протистояти. Для цього були використані відверті бандити і відморозки, яких потім російські і проросійські ЗМІ вперто називали "ветеранами".

Обурення українців у Львові та їхній масовий вихід на вулиці у цей день були зумовлені не бажанням "перешкодити ветеранам покласти квіти до могил", а нахабними спробами провести у центрі Львова марш відвертих російських шовіністів під червоними прапорами.

Зрештою, Львівських ветеранів, які напередодні заявили, що не використовуватимуть криваву символіку, міліція покласти квіти на Марсове поле не допустила, а от червонапрапорним заїжджим рецидивістам зробили "зелену вулицю".

Схоже, цю провокацію влаштовано на експорт для розкрутки президентської кампанії кремлівського господаря Януковича – Путіна.
День перемоги у Львові. Міліція і люди

3. Незважаючи на усі судові заборони, рішення міської та обласної рад, а також на той факт, що закон "про червоні прапори" так і не було підписано і він не набув чинності, відморозки таки намагалися провести свій кривавопрапорний шабаш.

При цьому міліція, яку зігнали тисячами і яка повинна була би припинити шабаш, усіляко його захищала. Міліція діяла вкрай брутально, порушуючи усі закони та приписи, провокуючи протистояння та зіткнення.

Голова Львівської облдержадміністрації Цимбалюк, який 10 травня вранці під тиском "Свободи" подав у відставку, звинуватив у провокаціях МВС та СБУ. Що ж, "перший пішов", як то кажуть.

4. 9 травня російські шовіністи відверто наривалися і навіть відкрили вогонь з вогнепальної зброї, поранивши одного з українських патріотів – Олега Ковпака. Але молоді націоналісти не розбіглися, а наздогнали відморозків та провели з ними ефективну і небагатослівну виховну роботу.

Як стало відомо пізніше, "стрільцем" виявився знахабнілий мажорчик – синок колишнього начальника обласної ДАІ. Симптоматично. Тільки чинуші та їхні синки-мажори в разі чого стануть на оборону режиму. Прямо як у пісні – "ми за цєной не пастаім".

5. Позиція ліберастичної публіки вже не смішить, як раніше, а відверто дратує. Адже сьогодні їхня логіка така: тебе б`ють і всіляко принижують – а ти терпи, не піддавайся на провокації, залізь у свою нору і вичікуй, поки різного штибу відморозки трощать твоє місто і топчуться по твоїй національній честі. Головне – "не створити картинку для російських ЗМІ".

Це позиція щурів. Щури повилазили зі своїх схованок учора під вечір та сьогодні на ранок – і почали лити бруд на тих, хто ризикував своїм здоров`ям і навіть життям, захищаючи честь Нації.

Де ці розумники були вчора, коли лунали постріли та лилася кров? Правильно – сиділи біля своїх ноутбуків та строчили заготовочки для майбутніх брудних пасквілів на "Свободу". Яке їм діло до бандидів-відморозків зі стволами і червоними прапорами, яке їм діло до олігархічного режиму, мета їхнього життя – підступно, із закутка поливати брудом націоналістів загалом і "Свободу" особливо.

Що ж, якщо ліберасти так хочуть бути приниженими і ображеними – може ми їм у цьому допоможемо? Вийде взаємовигідна співпраця.
Стрілянина в День Перемоги у Львові

6. 9 травня 2011 року відбувся бій за Львів. Твердиня вистояла. Режим і п`ята колона обламали зуби. Ефект виявився протилежним. Тепер має розпочатися наступ.

Львів`яни та патріоти з інших міст, які були присутні на цих подіях, чітко показали усім, що на стороні режиму лише деморалізована міліція та купка бандитів, а на стороні націоналістів - тисячі молодих українців, відважних і чесних, які готові піти під кулі за Ідею і які знають, хто є ворог і не мають до цього ворога жодного толерастичного пієтету.

Час порожніх "дискусій" і проплачених мітингів закінчився, панове політичні банкрути. Починається наш час - час вічно зраджуваних вами українців, яким все це просто остогидло.

Досить! Ми не хочемо далі терпіти і "не піддаватися на провокації", ковтаючи приниження за приниженням – залишаємо вам цю вашу улюблену справу.

Відтепер ніяких порожніх розмов, ніяких стенань про "толерантність" та іншої зрадницької колаборантської маячні. Тепер тільки сила, єдність та воля до перемоги! Геть толерантість до ворога! Під червно-чорним прапором соціал-національної революції - до перемоги!

Андрій Іллєнко, голова Київської міської організації ВО "Свобода", депутат Київської обласної ради, спеціально для УП