ТЕНЕТА Вт, 16.07.2019, 06:37
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту

Реклама

Наше опитування
Червоний прапор - це:
Всього відповідей: 55

Форма входу

Реклама

Партнери сайту

Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2010 » Травень » 14 » Хто лобіює інтереси російських дистриб’юторів в Україні
18:59
Хто лобіює інтереси російських дистриб’юторів в Україні
Беззаперечне лідерство посідає Вадим Колесніченко, далі йдуть Ірина Бережна, Дмитро Табачник, Олексій Костусєв і, на жаль, віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко...

Здавалось би, тема дублювання іноземних фільмів державною мовою вичерпалася ще кілька років тому, але ж ні, з приходом нового президента та уряду до влади тільки й чуємо, як в Україні щодня хтось береться захищати російське. Тепер вони вирішили, що українське дублювання їм не підходить…

Кіно і «Регіони»

Здорових аргументів проти обов’язкового дублювання іноземних фільмів українською мовою поки що не прозвучало жодного.

Зате критика лунала й лунає з боку невеликої групи людей, яку сміливо можна назвати групою «гуманітарних яструбів» у Партії регіонів. Беззаперечне лідерство посідає король українофобії Вадим Колесніченко, який заявляє про нібито збитки, заподіяні українському прокатові обов’язковим дублюванням, далі йдуть Ірина Бережна – близький друг відомого своїми інтересами в прокатному бізнесі Бориса Фуксмана, «любитель» усього українського Дмитро Табачник, голова антимонопольного комітету Олексій Костусєв, віце-прем’єр міністр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко... От, мабуть, і все. Проте ця нечисленна група проявляє надзвичайну активність.
Так, Вадим Колесніченко прославився оприлюдненням “статистики” (складеної явно не в Україні), яку потім, не дуже ревізуючи, ретранслювали й інші учасники цієї групи. Зокрема, за інформацією цього пана, більш як сотня фільмів у 2008 – 2009 роках не потрапили в прокат через дублювання українською, з тієї ж причини нібито закрито 26 кінотеатрів.

Убивчі аргументи, що й казати... Проте виявляється, що більшість фільмів зі списку непоказаних в Україні або таки крутилися в Україні, або їх не показували через украй низьку художню якість, що зрештою призвело до їх повного провалу в прокаті навіть у країнах-виробниках – наприклад, у Росії. Зокрема, демонструвалися в Україні зазначені в списку Колесніченка як такі, що не побачив український глядач, “Зеленый театр в Земфире”, “Качели” й навіть “оскароносний” “Джуно”, який, незважаючи на те, що прокатники протиснули його озвучення російською, повністю провалився в українських кінотеатрах.

Така ж ситуація і щодо 26 кінотеатрів, які закрили начебто через український дубляж. З’ясувалося, що мова йде переважно про занедбані ще з радянських часів комунальні підприємства та звичайні сільські клуби. Згадати з цього списку варто лише одеський кінотеатр “Уточкіно”. Він заслуговує на те, аби бути визнаним історичною пам’яткою – як один із найстаріших наших кінотеатрів України. Його кінозала була збудована на початку ХХ століття – ще під німе кіно...

Водночас сьогодні відкривається багато нових кінотеатрів. Старі – переоснащують новим обладнанням. За останні роки нове обладнання, у тому числі для перегляду фільмів у форматі 3D, було встановлено в 40 кінотеатрах. Планується встановити таке обладнання ще в 90...

Але все це, звичайно, не заважає яструбам від ПР і далі нападати на український дубляж, щоразу даючи до критики нових псевдо-аргументів. То вони прикриваються правами громадян, то правами прокатників – але не українських. Договорилися до фантастичних речей...

Саме зі сфери фантастики (це щоб не сказати інше слово) заява Дмитра Табачника про зменшення через український дубляж глядачів у Львові (!), а також про те, що львівські кінопрокатники збираються в судовому порядку його скасовувати. Нам виявити, хто такі “львівські кінопрокатники”, так і не вдалося... Більш того, такого поняття, як «львівські кінопрокатники», просто не існує, оскільки в Україні немає розділу прокатників за регіональною ознакою. Пізніше, на деяких веб-сайтах поняття “львівські прокатники” почало вживатися в іронічному плані, як і “жертви львівського метро” (у Львові немає метро).
Можемо висловити жаль, що до кола цих лихо-не-гуманітаріїв примкнув такий начебто досвідчений політик, як Володимир Семиноженко. Щойно вступивши на посаду віце-прем’єра з гуманітарних питань, він одразу кинувся критикувати дублювання українською, сказав, що його «охоплює жах, коли він чує черговий фільм в українському дублюванні».

Якщо ви, пане віце-прем’єр-міністре, вважаєте низькою якість дублювання, то хто заважає вам її покращити?

Та після ще однієї заяви Семиноженка – про те, що його начебто непокоїть дублювання російськомовних фільмів українською, – стало зрозуміло: віце-прем’єр у кінотеатри не ходить. Справа в тім, що їх ніхто не дублює...
– Ні, Боже спаси! – каже голова Служби кінематографії Ганна Чміль, – аби хтось дублював фільми російського виробництва. Таке буває надзвичайно рідко. Якщо це блокбастери, то дистриб’ютори зацікавлені в тому, щоб їх побачило якомога більше людей, тоді вони дублюють. А решта – тільки субтитруються.

Можете не повірити словам пані Ганни й просто навідатися в кінотеатр...

Більше того, пан Семиноженко може увімкнути телебачення й переконатися, що й там російськомовні фільми на наших телеканалах не дублюються і не озвучуються українською.

Переважна більшість розважальних передач, шоу теж ідуть російською мовою...

Семиноженко просить міністра культури й туризму «проаналізувати правове поле виконання закону про кінематографію, що передбачає обов’язкове дублювання фільмів».…

Гріш ціна компетентності гуманітарного віце-прем’єра, який вважає, що міністр має шукати якісь лазівки в законі... Міністерство культури виконує лише те, що прописано в законі про кінематографію, тим більше що тлумачення цьому закону дав Конституційний суд України.

«За», тому що українське

Самі росіяни визнають, що наші фахівці дублюють фільми краще, ніж у Росії, бо в нас немає «конвеєра». Над кожним фільмом, за словами, режисера кінодубляжу Кості Лінартовича, який працював над першим дубляжем в Україні – мультфільмом «Тачки», працює численний колектив – близько 30 чоловік.

Перекладач Федір Сидорук наголошує, що кожен фільм у процесі дубляжу проходить декілька ступенів контролю, бо самі кіновиробники зацікавлені, аби дубляж їхньої продукції був якнайвищої якості, що, у свою чергу, забезпечує стрічці успіх у прокаті. Для контролю виробники фільмів спеціально надсилають свого супервайзера, який тримає під контролем весь дубляж – адже вони самі за це платять гроші. А дубляж одного фільму в середньому коштує близько 25 тисяч доларів.

На думку режисера Андрія Дончика, в умовах, коли в Україні не виробляється фільмів, дублювання українською стало для молодих акторів тією акторською школою, яку в них забрали, зруйнувавши вітчизняний кінематограф. «Не відбирайте хоч це», – сказав він нещодавно на круглому столі в Кабміні, присвяченому проблемам дублювання.

Варто зазначити, що це не лише школа, а й реальні заробітки забутих державою українських акторів. Так, за рік українські актори, дублюючи іноземні фільми, заробляють загалом близько 7 млн. грн.

– Гадаю, усі ті політики, які говорять про дублювання, – каже власник дистриб’юторської кінокомпанії B&H Film Distribution Богдан Батрух, – не розуміють, про що говорять. Насправді кількість глядачів у кінотеатрах зростає, причому саме завдяки тому, що дублювання йде українською мовою. Вони можуть заборонити показувати фільми українською мовою, але це був би черговий один Емський указ... Хай би що вони не робили, українська мова буде в кіно. Бо відвідуваність кінотеатрів і відгуки, які ми маємо від глядачів, розставляє всі крапки на «і». Вони не розуміють одного, що і в Луганську, і в Донецьку – усюди в Україні – люди хочуть дивитися фільми українською мовою. Вони нам – дистриб’юторам – пропонують вибирати… То ми вже вибрали! Ми дублюватимемо фільми виключно українською, бо так хочуть українські глядачі. А проти них ми йти не можемо! Це й відповідь Колесніченку. Можливо, його й засмучує те, що в Донецьку, Луганську, Харкові ходять у кінотеатри, але це факт! Звісно, що Партію регіонів розчаровує те, що свідомість людей у Східному регіоні є не така, як ще три-чотири роки тому. Хочу щоб раз і назавжди всі зрозуміли, що жодна дистриб’юторська компанія в Україні не додаватиме до української якусь іншу мову.

Тож чого хочуть «регіонали»? Щоб і надалі в Україні ввозилися іноземні (неросійські) фільми з Росії, як це було до 2007 року?! Щоб гроші йшли тільки російським компаніям?

Оксана Климончук

УНІАН

Категорія: Політика | Переглядів: 424 | Додав: premium78 | Теги: агресія проти української культури, українофобія, влада | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Категорії розділу
Політика [179]
Новини політики
Економіка [58]
Новини економіки
Культура [18]
Новини культурного життя
Корупція [18]
Факти корупції
Кримінал [63]
Кримінальні хроніки
Форекс [16]
Торгівля на валютному ринку Forex
Спорт [13]
Новини спорту
Книги [9]
Презентації книг
Надзвичайні події [38]
Надзвичайні події в Україні і світі
Протести [24]
Акції протесту проти свавілля органів влади
Майдан [8]
Масові виступи громадян з метою повалення кримінального режиму
Репресії [19]
Репресії окупаційної хунти проти українців
Соціологія [5]
Результати соціологічних опитувань
Вибори 2012 [2]

Реклама

Архів записів

Календар
«  Травень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Пошук

Сподобався сайт?

Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтів - uCoz